Аннотация

Жив собі Вовчик-братик і Лисичка-сестричка, й задумали вони взятися чесно на хліб заробляти. Знайшли собі клаптик поля і умовилися посадити на ньому картоплю. Вранці-рано вибралися обоє на роботу - ямки робити та картоплю садити. Дома поснідали, а щоби в полудень не бігати додому, взяли з собою обід і полудень: глечик меду й кошик паляниць. Поклали страву між корчами, а самі взялися до роботи. Копають, копають, та Лисиці швидко набридла чесна праця. Нібито копає, а сама думає, як би його побігти в корчі медком поласувати. Ось у недалекім болоті поміж тростиною загукав Гук на все горло: - Гуп-гуп-гуп! - Зараз, зараз, сватоньку,- скрикнула Лисичка, немовби то її кликали. І вже кинула мотику та й збирається йти. - А куди ти, Лисичко? - питає її Вовчик-братик. - Хіба не чуєш, сват Гук мене кличе. - Та чого? - Ми ще з ним учора балакали: бачиш, у нього сьогодні хрестини, то він просить мене за куму.

Отзывы

Лисичка-кума

Популярные книги