Аннотация

СТАРА ПІСНЯ У хвилю задуми стає перед мною Те сковане людське нужденне життє, Стає могилов темною живою І важким стогнанням серце моє рве. І холод смертельного болю й розпуки Стиска моє серце, затемнює світ; Безсильні, безрідні опадують руки, Життя зав'ядає, мов в студені цвіт. Усюди, усюди, де око лиш гляне, Де звернеться вухо, все чути одну Відвічную пісню: ой життя погане! А як би направить, ніяк не збагну! Учені говорять: "Давно ми се знаєм І знаємо навіть причини біди, Ба навіть віддавна працюєм, стараєм, Щоби кінець лиху зробити1 Зажди! Невдовзі побачиш сам чорне на білім, Облічене цифрами все до цяти, - Будущого пітьму ми світлом розвієм, Всім буде вигідно та весело йти!" А прості говорять, - ні, прості нічого Не кажуть, мов мови немає у них, - Лиш стогонів много і сліз гірких много,

Отзывы

Поезіі, що не ввійшли до збірок

Популярные книги