Аннотация

Із днів журби *** Коли часом в важкій задумі моя поникне голова, легенький стук в вікно чи в двері потоки мрій перерива. Озвуся, вигляну - даремно, не чуть нікого, не видать, лиш щось у серці стрепенеться, когось-то хочеться згадать. Чи щирий друг в далекім краї тепер у лютім бої згиб? Чи плаче рідний брат, припавши лицем до прадідівських скиб? Чи, може, ти, моя голубко, моє кохання чарівне, далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? Чи, може, гнучи в собі горе, ти тихо плачеш у тиші, а се твої пекучі сльози мені стукочуть до душі? *** Де я не йду, що не почну, все тінь твоя зо мною,. і кождий сміх, момент утіх тьмить хмарою сумною. "Чого, - питаю я не раз, - життя моє лоточиш? Ти не моя, а я не твій, чого від мене хочеш? Чи завинив тобі я що? Чи тужиш так за мною, що тінь твоя вкрива мене все хмарою сумною?" Та тінь мовчить, звичайно - тінь, ні мови, ні розмови; а може, се моєї тінь покійної любови.

Отзывы

Із днів журби

Популярные книги