Аннотация

I Мов зелена піраміда на хвилястім синім полі, на рівнині лазуровій велетенський ізмарагд,- так облита дивним морем, під безхмарим, теплим небом зноситься, шумить, пишаєсь, спить Афонськая гора. Спить? Та ні! Природа-мати ненастанно тут працює, ненастанно строїть, башіть ту пестіечку свою. Унизу, де з хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться - стіни, колоси,стовпи,- там внизу музика дика не вгаває на хвилину, б'ються хвилі о каміння, бризка піни срібний вал. А вверху хребти гірськії, віковим покриті лісом, вічну, тиху пісню грають у задумі без кінця, Та, проте, гора дрімає; день і піч пливе над нею мов рожева легка хмара, крику,гомону її о чуть. Хоч повзуть тут скрізь по горах

Отзывы

Іван Вишенський

Популярные книги