Аннотация

І.Я.Франко СТАРА ПІСНЯ У хви­лю за­ду­ми стає пе­ред мною Те ско­ва­не людське нуж­ден­не життє, Стає мо­ги­лов тем­ною жи­вою І важ­ким стог­нан­ням сер­це моє рве. І хо­лод смер­тельно­го бо­лю й роз­пу­ки Стиска моє сер­це, за­тем­нює світ; Безсильні, безрідні опа­ду­ють ру­ки, Життя зав'ядає, мов в сту­дені цвіт. Усюди, усю­ди, де око лиш гля­не, Де звер­неться ву­хо, все чу­ти од­ну Відвічную пісню: ой жит­тя по­га­не! А як би нап­ра­вить, ніяк не збаг­ну! Учені го­во­рять: "Дав­но ми се знаєм

Отзывы

Поезії

Популярные книги