Аннотация

1 Цей гордий небосхил, байдужий лиходій, Ще жодному із нас не підживляв надій: Де знайде зігнуту під тягарем людину, Іще один тягар він накидає їй. 2 Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджено, боятися не треба. Боюсь неправедно прожити на землі. 3 Як жалко, що мені, прихильнику вина, Дістався цей калам* і келія тісна! Ти висох молячись, а я в шинку промок. Зате для мокрого й геєна не страшна! * Очеретяне перо. 4 Коли єство моє ліпив Творець із глини, Зарані відав він про всі мої провини. Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче В день суду ввергнути в палаючі глибини?

Отзывы

Рубаї

Популярные книги