Аннотация

Едіт Феллоуз, як завжди, пригладила свій робочий халат, перше ніж відчинити двері з надійною системою замків і переступити невидиму розмежувальну лінію між буттям та небуттям. З собою вона мала записника та ручку, хоч нічого більше не записувала, крім тих випадків, коли відчувала абсолютну потребу щось занотувати. Цього разу вона мала ще валізу. («Ігри для хлопчика», — всміхаючись сказала вона охоронникові, який і гадки не мав про щось її питати й махнув рукою, дозволяючи пройти). Потворний хлопчик, як завжди, відразу пізнав, що зайшла вона, побіг до неї, загукав, трохи шепелявлячи: — Міс Феллоуз… Міс Феллоуз… — Тіммі, — озвалася вона й провела долонею по кудлатому темному волоссі на його голівці. — Що таке? — А Джеррі прийде гратися знову? — запитав він. — Вибачте мені за те, що сталося. — Вже все добре, Тіммі. І тому ти плакав? — Не тому, міс Феллоуз. Мені знову наснилося. — Він відвів погляд. — Той самий сон? — Губи міс Феллоуз стислися. Звичайно, випадок з Джеррі міг знову викликати той сон.

Отзывы

Потворний хлопчик

Популярные книги