Аннотация

                                       Па нас Мирний                                     ЛИХИЙ  ПОПУТАВ                                                * * * Мені тоді вісімнадцятий пішов. Молода, здорова - я на норов була весела-жартовлива. Без мене і улиця - не улиця, і вечорниці - не вечорниці. Хто всякі квітки хлопцям пришиває? - я, Варка Луценкова; хто дівчатам сміється з кохання? - я; хто жидів та лазарів передражнює? - я! Я ще тоді нікого не кохала; не знала, що то за лихо те кохання, і жила собі, як пташка повесні, вільна-весела!.. Зосталася я малою від батька та матері; під холеру полягли вони. З усього роду зосталася я та рідний брат батьків - мій дядько. У його я зросла і викохалася, хоч добра ніякого не зазнала. Звісно - без батька та матері... Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало. А я, як чужа була, то жила у його за наймичку. До того ще дядина - злюща-презлюща, і чоловіком своїм орудувала, а то що вже казати за мале дівча-сиротя! Я все була у роботі та роботі: коли не гусей пасла, то шила; коли не шила, то пряла; стала підростати - до печі...

Отзывы

Лихии? попутав

Популярные книги