Аннотация

Коли Гриша Скрипка з двома студентами історичного факультету приніс в профком зібрані для будівників Каховки книги, там вже були представники всіх факультетів і, виявляється, чекали лише на істориків. — Отже, — сказав Гриша, — книги зібрали, а далі що? — А далі їх повезуть наші спортсмени, — відповіли йому. — А точніше? — поцікавився Скрипка. — На шлюпках. Шлюпочний перехід Дніпропетровськ — Каховка, — відповів той же студент. — Гаразд, — пробурмотів Скрипка, — приймайте книги, ось список. А про себе вирішив будь-що-будь добитись права бути учасником переходу. Наступного дня Гриша пішов до завідуючого кафедрою фізкультури майстра спорту Мартюхіна. Мартюхін критично оглянув Гришу з голови до ніг, затримав погляд на випуклих біцепсах студента і сказав: — На жаль, у похід підуть тільки особи, що мають спортивний розряд. Почесно й відповідально, от!.. Переконувати будь в чому Мартюхіна було марно. Це Гриша знав. I все ж, не думаючи про наслідки, він хоробро випалив: — Та я ж усе життя на морі прожив, я ж син рибалки!.. Що я, гірше за ваших розрядників гребтиму?

Отзывы

Син рибалки

Популярные книги