Аннотация

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду. У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852 р.), і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого. На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п'єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам'яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку». З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка). Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п'єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський». Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872 р.) і «За двома зайцями» (1883 р.) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.). Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880 р.; «Сорочинський ярмарок», 1883 р.), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887 р.), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888 р.), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888 р.), обробка п'єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886 р.), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888 р.), створена за романом К.Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887 р.), трагедію «Маруся Богуславка» (1897 р.). Серед переробок були й лібретто опер «Тарас Бульба», «Утоплена» та ін.; слід, отже, відзначити плідність зусиль Старицького, який разом з Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери. 1883 по 1885 рік М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об'єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях. Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. В 1887–1888 роках трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі. Розуміння зв'язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п'єсах «Тарас Бульба» (1881 р.), «Богдан Хмельницький» (1887 р.) (безперечно, пов'язаній із його ж романом-трилогією з часів Хмельниччини) та «Оборона Буші» (1899 р.). У п'єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» (1891 р.), «У темряві» (1892 р.), «Талан» (1893 р.), «Крест жизни» (1901 р.), — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого. Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п'єси «Остання ніч» (1899 р.) і «Крест жизни». Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з'їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з'їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з'їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії». Почавши писати п'єси з необхідності, М. Старицький досяг у них високої майстерності і став одним із найвидатніших вітчизняних драматургів; разом з іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого значення у культурному процесі.
Книги из серии: Без серии

Отзывы

Останнi орли

Популярные книги

Глава 1 Я стоял у панорамного окна реанимации и смотрел на Шевченко, опутанного проводами и трубками. Мы его еле вытащили. Еще одна такая атака, и мы его потеряем. Это понимал я, это понимал растерянный Сердюков, это понимали даже молодые медсестры,…

Глава 1 Где-то в горах Тибета Мастер Гу Цьян заканчивал последние приготовления для Ритуала Воплощения, а из головы у него не выходила встреча с Охотником. Фактически, это первая встреча с Охотником и, в принципе, конкретно, с этим человеком…

Annotation В конце любой войны наступает время переговоров. Так может, проще сразу сесть за стол и договориться? Зачем проливать кровь разумных? Если бы не одно, но... Гномы решили вести свою игру, и "подарили" миру секрет, как из крови создавать…

Chloe Wal h KEEPING 13 Copyright © 2023 by Chloe Wal h All right re erved Перевод с английского Татьяны Голубевой Оформление обложки Ильи Кучмы Уолш Х. Удержать 13-го : роман Хлоя Уолш ; пер. с англ. Т. Голубевой. — СПб. : Азбука, Азбука-Аттикус,…

Глава 1 Шесть лет назад. С территории военной базы нам пришлось убираться в экстренном порядке. С разрешения Евгения Константиновича, команда Темирязевых была эвакуирована вместе с нами. Сразу три боевых вертолёта на низкой высоте покидали…

Глава 1 Крупная рыба * * * Уже давно стемнело, а группа всё равно продолжала идти вперёд. Несмотря на то, что скорость передвижения упала, а все основательно устали, останавливаться на открытом пространстве было нельзя. Раненый лейтенант…

Глава 1 Двойная угроза Я смотрел на сидящую на диване хмурую Эйр. Она сидела, скрестив на груди руки и неотрывно следила за двумя визитёрами. За черноволосым с чёрной ухоженной бородой в серых доспехах, на котором местами виднелись руны, хмурым…

Глава 1 Получить за тролля шкатулку с золотом и еще одну с магическими кристаллами, было приятно. Тем более, что на такой бонус мы не рассчитывали и уже смирились с мыслью, что разделаться с троллем в данном случае, это скорее попытка сделать доброе…

Глава 1 В четверг вечером я погрузил все свои вещи в машину Нарышкина, мы попрощались с дедом и двинули в «Китеж». Несмотря на то, что это был последний официальный день каникул, настроение у нас с Лешкой было просто отличным. По правде говоря,…

Пролог Ближе к обеду стало спокойнее, и воевода решил посидеть в горнице, обдумывая сложившееся положение. Отмахнувшись от старого слуги, он пошёл на свою половину и разместился в тесной комнате. Даже ему непозволительны хоромы в нынешних условиях,…

Пролог … Это ты был виноват, — горячился Уриэль. — Ноэми была нежна как цветок, чиста как горный родник, она была… —Шлюхой! — прервал его Леонард. — Сколько тысяч лет прошло, а ты до сих пор мне это припоминаешь… Пьяные до изумления, ангел с демоном…

Annotation Первая книга цикла: «Павел Чехов. Адвокат, некромант и просто хороший человек. На страже ваших интересов до гроба... и после. Смерть клиента - не препятствие защите его интересов! Консультации, решение рабочих споров. Обеспечу вызов…

Глава 1 Мгновение я стоял, воспринимая происходящее с философским спокойствием. Полина Белозёрова — дочь моей заклятой ненавистницы, которая уже дважды пыталась меня убить, здесь, в Угрюмихе? Что ж, бывает. Я мягко отстранил девушку, удерживая за…

Глава 1 В недрах пятиэтажки меня ждала тёплая еда и пылкие речи капитана Гаврилова. — Михаил Константинович, твою мать. Ты хоть понимаешь, что мог погибнуть? — прошипел капитан, испепеляя меня взглядом. — Я понимаю, что спас вам жизни, — улыбнулся…