Аннотация

НИТКА У хаті тихо, вікна чорні. Матір божа ледви освітлена і ку­жіль, її чоловік Семен, він як спить, то ще її любить. А коло ньо­го Марія та Василь. А коло неї колиска з Юрком, на­й­ме­н­шим. Образи на стінах і велика радість, що вона любить і її люблять. У хаті чисто, сідати би до кужілі. Він у мене дужий, я ще бу­д­у мати діти. Кілько дітий я не народжу... то він усіх погодує. Мушу їх накривати, любити і на них робити. Нитка довга та предовга без кінця, ніхто не скінчив ни­т­ки, їх треба убирати, а бог мені дав їх любити. Хочу, аби мій чоловік чув на своїм тілі всі мої пальці, всі десять. А Марію убирати треба на Великдень, а хлопчиська все роздеруть, бо знають, що мама наново нашиє. Чоловік спить як камінь, Марія вже не закрита, а Юрко в колисці коло неї в неспокою. Понакривала і прилягла грудьми коло Юрка. І кужіль, і очі, і нитка рівна та безконечна. А як я на них понапрядаю, та убілю полотно, як папір, та повишиваю їм усе. Та з воріт за ними буду дивитися, за моїм чоловіком та за моїми дітьми. Вони всі мої, як ідуть по сонцеві.

Отзывы

Новели 1926 - 1933 рр.

Популярные книги