Аннотация

Ольга  Кобилянська НАРИСИ ЧЕРЕЗ МОРЕ День із самого поранку ясний. Такий ясний і сонячний, що небо, звичайно в погожі дні синє-синє, відбилося в морі чистою блакиттю. І тому море синє, і сріблом мерехтить по верху, і погідне, і бутне. Хвилі його женуть одна одну до берега, грають весело і умовляються шумливо щоразу і щодня гнати так весело. Дві білі меви сидять на березі і перечаться. Більша й менша. - Я мушу перелетіти море! - каже більша. - Мушу перелетіти конче! Мені треба усісти на високій скалі на другім березі моря. Кажуть - відти такий вид, якого ми тут на морі не маємо. І кажуть, хто раз там залетить, звідти ніколи більше не може вертати Значить, треба рішитися на все: або тут, або там. А я хочу туди! - І я хочу туди! - каже менша мева. - Ні,- каже,- ти лишися тут! Вона наїжила пірця з гніву, образилась. - Я також хочу летіти з тобою через море і сісти на ту скалу, що й ти! Я мева, як і ти! - Та що з того, що мева? І більшу меву взяла лютість, і вона збила сердито крильцями.

Отзывы

Нариси

Популярные книги