Аннотация

КАМІННИЙ ХРЕСТ I Відколи Іва­на Діду­ха за­пам'ята­ли в селі газ­дою, відтоді він мав усе лиш од­но­го ко­ня і ма­лий візок із ду­бо­вим диш­лем. Ко­ня зап­ря­гав у підру­ку, сам се­бе в бо­роз­ну; на ко­ня мав ремінну шлею і на­шильник, а на се­бе Іван нак­ла­дав ма­лу мо­ту­зя­ну шлею. На­шильни­ка не пот­ре­бу­вав, бо лі­вою ру­кою спи­рав, мо­же, ліпше, як на­шильни­ком. То як тяг­ну­ли сно­пи з по­ля або гній у по­ле, то од­на­ко і на коні, і на Івані жи­ли вис­ту­па­ли, од­на­ко їм обом під го­ру пос­то­рон­ки мо­цу­ва­ли­ся, як струн­ви, і од­на­ко з го­ри во­ло­чи­ли­ся по землі. До­го­ри ліз кінь як по ле­ду, а Іва­на як ко­ли би хто бу­ком по чолі тріснув, та­ка ве­ли­ка жи­ла на­пу­ха­ла йо­му на чолі. Зго­ри кінь виг­ля­дав, як би Іван йо­го повісив на на­шильни­ку за якусь ве­ли­ку про­ви­ну, а ліва ру­ка Іва­на об­ви­ва­ла­ся сітею синіх жил, як лан­цю­гом із синьої сталі. Не раз ран­ком, іще пе­ред схо­дом сон­ця, їхав Іван у по­ле пільною доріжкою. Шлеї не мав на собі, ли­ше йшов із пра­во­го бо­ку і три­мав ди­шель як ...

Отзывы

Камінний хрест

Популярные книги